Керівні принципи ЄС щодо правозахисників

Статус тексту: неофіційний переклад українською мовою, підготовлений КАПЛ «Вестед» за офіційним англомовним текстом Керівних принципів Європейського Союзу щодо правозахисників, документ Ради ЄС 16332/2/08 REV 2. У вебверсії подано основний текст Керівних принципів без додатків. У разі розбіжностей визначальним є офіційний англомовний текст Європейського Союзу.

Реквізити документа

Орган: Рада Європейського Союзу
Документ: 16332/2/08 REV 2
Тема: «Забезпечення захисту: Керівні принципи Європейського Союзу щодо правозахисників»
Первинне ухвалення: 2004 рік
Переглянута редакція: 2008 рік
Дата документа Ради: 10 червня 2009 року

Офіційні джерела: Реєстр документів Ради ЄС, 16332/2/08 REV 2

Примітка щодо редакції: переклад зберігає інституційну термінологію офіційного тексту відповідного періоду. Окремі назви посад та інституцій згодом були змінені внаслідок інституційних реформ ЄС та ООН.

I. Мета

1. Підтримка правозахисників уже тривалий час є усталеним елементом зовнішньої політики Європейського Союзу у сфері прав людини. Мета цих Керівних принципів полягає в тому, щоб надати практичні рекомендації для посилення дій ЄС у цій сфері. Керівні принципи можуть використовуватися у контактах із третіми країнами на всіх рівнях, а також на багатосторонніх форумах з прав людини для підтримки та зміцнення постійних зусиль Союзу, спрямованих на заохочення і забезпечення поваги до права захищати права людини. Вони також передбачають можливість втручання ЄС на підтримку правозахисників, які перебувають під загрозою, та пропонують практичні засоби їх підтримки й допомоги.

Важливим елементом Керівних принципів є підтримка Спеціальних процедур Ради ООН з прав людини, включно зі Спеціальним доповідачем ООН з питання про становище правозахисників, а також відповідних регіональних механізмів захисту правозахисників. Керівні принципи мають допомагати місіям ЄС, тобто посольствам і консульствам держав-членів ЄС та представництвам Європейської Комісії, у їхній роботі з правозахисниками. Хоча їхнім головним призначенням є реагування на конкретні проблеми, що стосуються правозахисників, вони також сприяють зміцненню політики ЄС у сфері прав людини загалом.

II. Визначення

2. Для цілей цих Керівних принципів визначення правозахисників ґрунтується на пункті 1 Декларації ООН про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати і захищати загальновизнані права людини та основні свободи (див. Додаток I в офіційному тексті), відповідно до якого кожен має право, індивідуально та спільно з іншими, заохочувати та домагатися захисту і здійснення прав людини та основних свобод на національному та міжнародному рівнях.

3. Правозахисниками є окремі особи, групи та органи суспільства, які заохочують і захищають загальновизнані права людини та основні свободи. Правозахисники працюють над заохоченням і захистом громадянських та політичних прав, а також над заохоченням, захистом і реалізацією економічних, соціальних і культурних прав. Вони також заохочують і захищають права представників окремих груп, зокрема корінних спільнот. Це визначення не охоплює осіб або груп, які вчиняють насильство або пропагують його.

III. Вступ

4. ЄС підтримує принципи, закріплені в Декларації про право та обов’язок окремих осіб, груп і органів суспільства заохочувати і захищати загальновизнані права людини та основні свободи. Хоча основна відповідальність за заохочення і захист прав людини покладається на держави, ЄС визнає, що окремі особи, групи та органи суспільства відіграють важливу роль у просуванні прав людини. Діяльність правозахисників включає, зокрема:

документування порушень;
пошук засобів захисту для потерпілих від таких порушень шляхом надання юридичної, психологічної, медичної чи іншої підтримки;
протидію культурі безкарності, яка приховує систематичні та повторювані порушення прав людини й основних свобод;
утвердження культури прав людини та поширення інформації про правозахисників на національному, регіональному й міжнародному рівнях.

5. Робота правозахисників часто передбачає критику державної політики та дій органів влади. Однак уряди не повинні сприймати це негативно. Можливість незалежного мислення та вільної дискусії щодо державної політики й дій є фундаментальним принципом і перевіреним способом підвищення рівня захисту прав людини. Правозахисники можуть допомагати урядам заохочувати й захищати права людини. У межах консультаційних процесів вони можуть відігравати ключову роль у підготовці належного законодавства, а також національних планів і стратегій у сфері прав людини. Цю роль також слід визнавати і підтримувати.

6. ЄС визнає, що діяльність правозахисників із роками отримала ширше визнання і дедалі більше сприяє захисту потерпілих від порушень. Водночас цей прогрес має високу ціну: самі правозахисники дедалі частіше стають об’єктами нападів, а їхні права порушуються в багатьох країнах. ЄС вважає важливим забезпечувати безпеку правозахисників і захищати їхні права. Під час роботи з питаннями правозахисників важливо застосовувати гендерний підхід.

IV. Операційні керівні принципи

7. Операційна частина цих Керівних принципів визначає способи й засоби ефективної роботи для заохочення і захисту правозахисників у межах Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС.

Моніторинг, звітування та оцінювання

8. Керівники місій ЄС уже зобов’язані періодично звітувати про ситуацію з правами людини у країнах своєї акредитації. Робоча група Ради з прав людини (COHOM) затвердила структуру інформаційних матеріалів для полегшення цього завдання. У своїх звітах місії повинні висвітлювати становище правозахисників, особливо випадки погроз або нападів на них. Керівники місій мають враховувати, що інституційне середовище може істотно впливати на здатність правозахисників працювати безпечно. У цьому контексті важливими є законодавчі, судові, адміністративні та інші належні заходи, яких держави вживають для захисту осіб від насильства, погроз, помсти, фактичної або юридичної дискримінації, тиску чи інших свавільних дій унаслідок законного здійснення прав, передбачених Декларацією ООН про правозахисників.

9. Керівники місій ЄС повинні розглядати становище правозахисників на засіданнях місцевих робочих груп з прав людини. За необхідності вони мають надавати COHOM рекомендації щодо можливих дій ЄС, включно із засудженням погроз і нападів на правозахисників, дипломатичними демаршами та публічними заявами у випадках безпосереднього або серйозного ризику. Керівники місій можуть ухвалити рішення про термінові локальні дії на підтримку правозахисників, які перебувають під безпосередньою або серйозною загрозою, та повідомити про ці дії COHOM та інші відповідні робочі групи разом із рекомендаціями щодо подальших європейських кроків. У звітах також слід оцінювати ефективність дій ЄС. Крім того, місії повинні приділяти особливу увагу специфічним ризикам, з якими стикаються жінки-правозахисниці.

10. Звіти керівників місій та інша відповідна інформація, зокрема доповіді й рекомендації Спеціального доповідача ООН з питання про становище правозахисників, інших спеціальних доповідачів ООН і договірних органів, Комісара Ради Європи з прав людини, а також неурядових організацій, мають допомагати COHOM та іншим відповідним робочим групам визначати ситуації, що потребують дій ЄС, ухвалювати рішення щодо таких дій або, за необхідності, подавати рекомендації Комітету з питань політики та безпеки чи Раді.

Роль місій ЄС у підтримці та захисті правозахисників

11. У багатьох третіх країнах місії ЄС, тобто посольства держав-членів ЄС і представництва Європейської Комісії, є головною ланкою безпосередньої взаємодії між Союзом, його державами-членами та правозахисниками на місцях. Тому вони відіграють важливу роль у практичній реалізації політики ЄС щодо правозахисників. Місії ЄС повинні прагнути проводити активну політику щодо правозахисників. Водночас вони мають усвідомлювати, що в окремих випадках дії ЄС можуть спричинити додаткові погрози або напади на правозахисників. Тому за необхідності вони повинні консультуватися з правозахисниками щодо запланованих дій. Якщо дії здійснюються від імені ЄС, місії мають повідомляти правозахисникам та/або їхнім сім’ям про результати. Заходи місій ЄС можуть включати:

підготовку місцевих стратегій реалізації цих Керівних принципів з особливою увагою до жінок-правозахисниць. Місії ЄС мають враховувати, що Керівні принципи охоплюють правозахисників, які заохочують і захищають громадянські, культурні, економічні, політичні або соціальні права, та залучати правозахисників і їхні організації до розроблення й моніторингу місцевих стратегій;
організацію щонайменше раз на рік зустрічі правозахисників і дипломатів для обговорення місцевої ситуації з правами людини, політики ЄС у цій сфері та застосування місцевої стратегії реалізації Керівних принципів ЄС щодо правозахисників;
тісну координацію та обмін інформацією про правозахисників, включно з тими, хто перебуває під загрозою;
підтримання належних контактів із правозахисниками, включно з прийомом їх у місіях і відвідуванням місць їхньої роботи; за потреби може розглядатися призначення спеціальних контактних осіб на основі розподілу відповідальності;
надання, де це доречно, публічного визнання правозахисникам та їхній роботі через належне використання медіа, включно з інтернетом і новими інформаційно-комунікаційними технологіями, а також через публічність, візити чи запрошення, зокрема для вручення отриманих ними нагород;
за необхідності відвідування правозахисників, які перебувають під вартою або домашнім арештом, та спостереження за їхніми судовими процесами.

Сприяння повазі до правозахисників у відносинах із третіми країнами та на багатосторонніх форумах

12. Мета ЄС полягає у впливі на треті країни з тим, щоб вони виконували свої обов’язки щодо поваги до прав правозахисників і захищали їх від нападів та погроз з боку недержавних суб’єктів. У контактах із третіми країнами ЄС, коли це необхідно, наголошуватиме на потребі дотримуватися відповідних міжнародних норм і стандартів, передусім Декларації ООН. Загальною метою має бути створення середовища, у якому правозахисники можуть діяти вільно. ЄС розглядатиме ці цілі як невід’ємну частину своєї політики у сфері прав людини та підкреслюватиме важливість захисту правозахисників. Дії на підтримку цих цілей включатимуть:

під час візитів до третіх країн представників головування ЄС, Високого представника з питань Спільної зовнішньої та безпекової політики, особистого представника Генерального секретаря/Високого представника з прав людини, спеціальних представників і посланників ЄС, представників держав-членів або Європейської Комісії, де це доречно, до програми мають включатися зустрічі з правозахисниками, під час яких розглядаються конкретні випадки та питання, пов’язані з їхньою роботою;
у політичних діалогах між ЄС і третіми країнами чи регіональними організаціями компонент з прав людини, де це доречно, має охоплювати становище правозахисників. ЄС підкреслюватиме підтримку правозахисників та їхньої роботи і за необхідності порушуватиме конкретні випадки, що викликають занепокоєння. Правозахисники мають належним чином залучатися до підготовки, подальшого супроводу та оцінювання діалогу відповідно до Керівних принципів ЄС щодо діалогів з прав людини;
керівники місій і посольства держав-членів ЄС нагадуватимуть органам влади третіх країн про їхній обов’язок запроваджувати ефективні заходи захисту правозахисників, які перебувають або можуть опинитися під загрозою;
тісну співпрацю з іншими країнами, що поділяють відповідні підходи, зокрема в Раді ООН з прав людини та Генеральній Асамблеї ООН;
за необхідності надання рекомендацій країнам під час Універсального періодичного огляду Ради ООН з прав людини щодо приведення законодавства і практики у відповідність до Декларації ООН про правозахисників;
сприяння зміцненню наявних регіональних механізмів захисту правозахисників, зокрема відповідних механізмів Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ, Комісара Ради Європи з прав людини, Спеціального доповідача з питань правозахисників Африканської комісії з прав людини і народів та спеціального підрозділу з питань правозахисників Міжамериканської комісії з прав людини, а також створенню відповідних механізмів у регіонах, де їх немає.

Підтримка Спеціальних процедур Ради ООН з прав людини, включно зі Спеціальним доповідачем з питання про становище правозахисників

13. ЄС визнає, що Спеціальні процедури Ради ООН з прав людини та особи й групи, які виконують відповідні мандати, зокрема спеціальні доповідачі, спеціальні представники, незалежні експерти та робочі групи, мають життєво важливе значення для міжнародних зусиль із захисту правозахисників завдяки своїй незалежності й неупередженості, здатності реагувати та публічно висловлюватися щодо порушень проти правозахисників у всьому світі, а також здійснювати візити до країн. Хоча Спеціальний доповідач з питання про становище правозахисників відіграє особливу роль, мандати інших Спеціальних процедур також мають значення для правозахисників. Дії ЄС на підтримку Спеціальних процедур включатимуть:

заохочення держав принципово погоджуватися на запити щодо візитів до країн у межах Спеціальних процедур ООН;
сприяння через місії ЄС використанню тематичних механізмів ООН місцевими правозахисними спільнотами та правозахисниками, включно зі сприянням установленню контактів та обміну інформацією між тематичними механізмами і правозахисниками;
підтримку державами-членами ЄС виділення достатніх коштів із загального бюджету Управлінню Верховного комісара ООН з прав людини, оскільки мандати Спеціальних процедур не можуть виконуватися без належних ресурсів.

Практична підтримка правозахисників, у тому числі через політику розвитку

14. Програми Європейського Союзу та держав-членів, спрямовані на підтримку розвитку демократичних процесів та інституцій, а також на заохочення і захист прав людини у країнах, що розвиваються, зокрема Європейський інструмент демократії та прав людини, належать до широкого спектра практичної підтримки правозахисників. До них можуть належати, але не обмежуються ними, програми співробітництва у сфері розвитку держав-членів. Практична підтримка може включати:

підтримку правозахисників, а також неурядових організацій, що сприяють і захищають діяльність правозахисників, зокрема через розвиток спроможності та кампанії з підвищення обізнаності громадськості, а також сприяння співпраці між НУО, правозахисниками та національними інституціями з прав людини;
заохочення та підтримку створення й діяльності національних органів із заохочення і захисту прав людини, створених відповідно до Паризьких принципів, включно з національними інституціями з прав людини, офісами омбудсманів і комісіями з прав людини;
сприяння створенню міжнародних мереж правозахисників, у тому числі шляхом організації зустрічей правозахисників як у межах ЄС, так і поза ним;
прагнення забезпечити правозахисникам у третіх країнах доступ до ресурсів, включно з фінансовими ресурсами з-за кордону, а також доступ до інформації про наявність таких ресурсів і способи звернення по них;
забезпечення того, щоб програми освіти з прав людини, серед іншого, поширювали Декларацію ООН про правозахисників;
заходи швидкої допомоги і захисту правозахисників, які перебувають під загрозою у третіх країнах, зокрема, де це доречно, видачу екстрених віз і сприяння тимчасовому прихистку в державах-членах ЄС.

Роль робочих груп Ради

15. Відповідно до свого мандата COHOM здійснюватиме постійний огляд реалізації та подальшого виконання Керівних принципів щодо правозахисників у тісній координації та співпраці з іншими відповідними робочими групами Ради. Це включатиме:

сприяння інтеграції питань правозахисників у відповідні політики та дії ЄС;
періодичний перегляд реалізації цих Керівних принципів;
подальший розгляд, за необхідності, додаткових способів співпраці з ООН та іншими міжнародними й регіональними механізмами на підтримку правозахисників;
щорічне, за необхідності, звітування Раді через Комітет з питань політики та безпеки (PSC) і Комітет постійних представників (COREPER) про прогрес у реалізації цих Керівних принципів.