У сучасній громаді Статут - це не просто юридичний документ, який визначає окремі правила місцевого самоврядування. Це потенційний інструмент, здатний зробити взаємодію між владою та мешканцями більш зрозумілою, відкритою і результативною.
Особливо актуальним це є для Ужгородської міської територіальної громади - адміністративного центру Закарпаття, міста з багатокультурною історією, прикордонним розташуванням та різноманітним населенням.
Щоб з’ясувати, якою має бути сучасна роль Статуту, оцінити стан місцевої демократії та визначити потреби громади, ми поспілкувалися з Ужгородським міським головою Богданом Андріївим. Його бачення є важливим для процесу оновлення Статуту Ужгородської міської територіальної громади.
Статут, який відповідає реаліям сучасного Ужгорода
Ужгород уже має Статут територіальної громади, затверджений у 2000 році. Окремі зміни до нього вносилися у 2014 році. За словами міського голови, відтоді суттєво змінилися законодавство, структура населення, способи комунікації та суспільні очікування.
Тому, на його переконання, документ потребує комплексного оновлення.
Водночас новий Статут має враховувати особливості самого Ужгорода: його прикордонне розташування, багатокультурність, історичну та архітектурну спадщину, а також різні потреби районів міста.
«Потреби центральної частини міста, Боздоша, Нового району, Радванки, Горян, Доманинців чи Дравців відрізняються», - зазначає Богдан Андріїв.
Саме тому частину питань, на його думку, доцільно обговорювати не лише на загальноміському рівні, а й безпосередньо з мешканцями конкретних районів.
Пульс місцевої демократії
Ужгородці активно реагують на питання, які безпосередньо стосуються їхнього щоденного життя. Найбільше обговорень викликають забудова, вирубування дерев, транспорт, паркування, ремонт вулиць, стан дворів та робота комунальних підприємств.
У громаді працюють ОСББ, громадські та благодійні організації, волонтерські, молодіжні, екологічні, культурні й професійні ініціативи.
Проте активність мешканців часто виникає вже після появи конкретної проблеми.
«Люди активно долучаються, коли проблема вже виникла, але рідше беруть участь у підготовці стратегічних документів, міських програм або бюджетних пріоритетів», - говорить міський голова.
Значна частина дискусій перемістилася у соціальні мережі. З одного боку, це демонструє готовність людей висловлювати свою позицію. З іншого — свідчить про необхідність зробити офіційні механізми участі простішими та зрозумілішими.
Від електронної петиції до реального впливу
Сьогодні мешканці Ужгорода можуть користуватися різними інструментами участі: подавати індивідуальні та колективні звернення, відвідувати особисті прийоми, звертатися до депутатів, подавати електронні петиції, брати участь у публічних та електронних консультаціях.
Громада також має низку цифрових інструментів - Кабінет ужгородця, платформу «Відкрите місто» та портал відкритих даних. Раніше діяв і Бюджет громадської ініціативи, проведення якого було призупинено у 2022 році через повномасштабну війну та зміну бюджетних пріоритетів.
Однак сам факт існування механізму ще не означає його ефективності.
«Ефективність будь-якої форми участі визначається не кількістю проведених заходів, а тим, чи вплинули пропозиції мешканців на остаточне рішення», — наголошує Богдан Андріїв.
Це один із ключових принципів, який варто врахувати під час оновлення Статуту: участь має завершуватися не лише можливістю висловитися, а зрозумілим результатом і зворотним зв’язком.
Що заважає людям брати участь?
Одним із головних бар’єрів міський голова називає недовіру до результату. Якщо мешканець подав пропозицію, але не знає, чи її розглянули і яке рішення було прийнято, мотивація надалі користуватися офіційними механізмами знижується.
Інший бар’єр - складність процедур.
«Громадські слухання або місцева ініціатива не повинні вимагати від мешканців спеціальних юридичних знань», - переконаний Богдан Андріїв.
Важливими є також час і формат проведення консультацій. Якщо вони відбуваються лише у робочі години, частина людей фізично не може долучитися. А коли громадськість залучають уже після формування основного варіанту рішення, обговорення може сприйматися як формальність.
Яким має бути Статут, яким справді можна користуватися?
На думку Богдана Андріїва, Статут має бути юридично точним, але написаним зрозумілою мовою.
У ньому мають бути визначені права мешканців, принципи роботи громади, форми участі та обов’язки органів місцевого самоврядування. Водночас детальні процедури можна винести в додатки або окремі положення.
Для кожного механізму участі необхідно чітко визначити: хто може бути ініціатором, які документи потрібно подати, скільки підписів необхідно зібрати, хто відповідає за розгляд та у який строк має бути прийняте рішення.
Але самого тексту Статуту недостатньо.
«Мешканець повинен мати можливість без сторонньої юридичної допомоги зрозуміти, як скористатися передбаченим механізмом», — підкреслює міський голова.
Тому поряд із документом, на його думку, мають з’явитися практичні інструкції та зразки документів.
Від формальної вимоги до правил, які працюють
Новий Статут має не просто виконувати вимоги законодавства. Він повинен встановити однакові та передбачувані правила взаємодії між мешканцями, депутатами, міським головою та виконавчими органами ради.
«Люди повинні знати, як вони можуть впливати на рішення. Посадові особи мають розуміти, у який спосіб і в які строки вони повинні реагувати», - зазначає Богдан Андріїв.
Чіткі правила, на його думку, допоможуть зменшити кількість конфліктів, уникати вибіркового ставлення до громадських ініціатив та зробити процес прийняття рішень зрозумілішим.
Цінності сучасного Статуту
Серед базових принципів сучасного Статуту міський голова називає законність, відкритість, підзвітність, відповідальність, рівність і повагу до людської гідності.
Для Ужгорода особливого значення набувають повага до культурного та національного різноманіття, збереження історичної спадщини, безбар’єрність, безпека та сталий розвиток.
Окремо Богдан Андріїв наголошує на важливості залучення мешканців ще на ранньому етапі підготовки рішень. Обговорювати варто не лише готовий проєкт, а саму проблему, можливі способи її вирішення та наслідки кожного варіанта.
Такий підхід може змінити культуру взаємодії між владою та громадою - від інформування про вже підготовлені рішення до спільного пошуку оптимальних варіантів.
Які механізми участі варто закріпити?
Сучасний Статут, на думку Богдана Андріїва, має визначати порядок проведення загальних зборів і конференцій жителів, громадських слухань, місцевих ініціатив, електронних петицій та публічних консультацій.
Також важливо врегулювати участь мешканців у бюджетному процесі, діяльність консультативно-дорадчих органів, органів самоорганізації населення та громадське оцінювання роботи органів місцевого самоврядування.
Окремий напрям - участь молоді. Вона може відбуватися через молодіжну раду, учнівське та студентське самоврядування, молодіжні консультації та проєктні конкурси.
Важливо, що йдеться не просто про перелік можливих форм участі, а про повноцінні та зрозумілі процедури їх застосування.
Голос тих, кого складніше почути
Окремий виклик для сучасної місцевої демократії - забезпечити участь різних груп мешканців.
За даними, наведеними в інтерв’ю, станом на липень 2026 року в Ужгороді було зареєстровано майже 29 тисяч внутрішньо переміщених осіб. Серед них - діти, люди з інвалідністю, пенсіонери та люди працездатного віку з різними потребами.
Водночас є й інші групи, чий голос може бути недостатньо врахований: підлітки та молодь, люди з інвалідністю, старші та маломобільні мешканці, жителі віддалених районів, ветерани, батьки маленьких дітей та люди, які не користуються інтернетом.
«Щоб почути такі групи, недостатньо розмістити оголошення на сайті», - наголошує Богдан Андріїв.
Потрібні виїзні консультації, мобільні приймальні, опитування та співпраця із закладами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту та громадськими організаціями.
Цифрові сервіси - так, але не замість живого діалогу
Ужгород уже має чимало електронних інструментів взаємодії. Наступним кроком, на думку міського голови, має стати їхнє узгодження та об’єднання в зрозумілу систему.
«Мешканець не повинен шукати необхідну форму або інформацію на кількох різних ресурсах», - зазначає він.
Водночас цифровізація не повинна виключати особисту комунікацію. Для частини мешканців важливими залишаються особисті консультації, телефонний зв’язок, письмові звернення та зустрічі безпосередньо у своєму районі.
Тому найбільш ефективним є поєднання обох форматів: електронного - для швидкого інформування та збору пропозицій, і особистого - для обговорення важливих питань.
Як зробити так, щоб Статут справді працював?
Оновлення документа саме по собі не гарантує змін. Тому разом зі Статутом, на думку Богдана Андріїва, необхідно затвердити план його впровадження.
У ньому мають бути визначені відповідальні підрозділи, строки запуску процедур, необхідні електронні сервіси, форми документів та ресурсне забезпечення.
Не менш важливим є навчання працівників міської ради та депутатів, щоб нові процедури застосовувалися однаково.
Ефективність Статуту також має вимірюватися конкретними показниками: кількістю консультацій і слухань, кількістю учасників, поданих ініціатив, строками їх розгляду та часткою пропозицій, які були враховані повністю або частково.
Якою може стати громада через 5-10 років?
У перспективі Богдан Андріїв бачить Ужгород «безпечною, стійкою, доступною та конкурентоспроможною європейською громадою».
Громадою, яка використовує своє прикордонне розташування, розвиває міжнародні партнерства та залучає ресурси для модернізації транспортної, комунальної, освітньої та медичної інфраструктури.
Містом, де молодь має можливості для навчання, роботи й професійного розвитку, а ветерани та внутрішньо переміщені особи повноцінно залучені до економічного, громадського та культурного життя.
Головний результат нового Статуту, на його думку, має бути дуже практичним: людина не лише знає про своє право впливати на рішення, а й може скористатися цим правом за зрозумілою процедурою.
Зрозумілий. Дієвий. Об’єднавчий.
Три слова, якими Ужгородський міський голова характеризує майбутній Статут, - зрозумілий, дієвий і об’єднавчий.
Зрозумілий - тому що ним мають користуватися не лише юристи та посадовці, а всі мешканці.
Дієвий - тому що кожне передбачене право повинно мати конкретну процедуру, строк розгляду, відповідального виконавця та зрозумілий результат.
Об’єднавчий - тому що Статут має встановити рівні правила для різних груп мешканців і закріпити їхню спільну відповідальність за розвиток Ужгорода.
Саме в цьому полягає потенціал Статуту як інструменту реального народовладдя: не просто зафіксувати права мешканців на папері, а створити зрозумілий механізм, завдяки якому ці права можна реалізувати на практиці.
Для Ужгорода оновлення Статуту - це можливість не лише привести документ у відповідність до сучасних умов, а й сформувати нову культуру взаємодії між владою та громадою, у якій участь мешканців починається не тоді, коли рішення вже фактично прийняте, а значно раніше на етапі визначення проблеми, пошуку рішень і формування пріоритетів.
Проєкт «Статут громади як інструмент реального народовладдя» реалізується КАПЛ «Вестед» спільно з Юридичним факультетом УжНУ, НДІ фундаментальних та прикладних досліджень європейського територіального співробітництва та ГО «Грасрутс інститут» у партнерстві з Ужгородською, Іршавською міськими, Кам’янською та Зарічанською сільськими територіальними громадами за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».