Укладення трудового договору в умовах воєнного стану

У 2026 році трудовий договір під час воєнного стану укладається за загальними правилами Кодексу законів про працю України з урахуванням спеціальних норм Закону України № 2136-IX. Сторони за згодою визначають форму трудового договору, роботодавець може використовувати строкові договори для оперативного залучення працівників, а випробування під час воєнного стану може встановлюватися для будь-якої категорії працівників.

Трудовий договір - це угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник виконує визначену роботу, а роботодавець виплачує заробітну плату та забезпечує належні умови праці. Працівник може укладати трудові договори одночасно з кількома роботодавцями, якщо інше не встановлено законом, колективним договором або угодою сторін.

Під час воєнного стану окремі правила стосуються оформлення кадрових документів, військового обліку, бронювання військовозобов’язаних, випробування, строкових договорів, сумісництва та суміщення професій або посад. Ці питання розкрито нижче.

Нормативна база: стаття 21 КЗпП України; Закон України № 2136-IX.

Контракт є особливою формою трудового договору. У ньому сторони можуть визначити строк дії, права, обов’язки і відповідальність, умови матеріального забезпечення та організації праці, а також умови розірвання, у тому числі дострокового.

Воєнний стан сам по собі не означає, що з працівником треба укладати саме контракт. Сфера застосування контракту визначається законами України. Спеціальне правило Закону № 2136-IX про можливість сторін домовитися про форму трудового договору не розширює перелік випадків, у яких законом дозволено застосовувати контракт.

Нормативна база: стаття 21 КЗпП України; стаття 2 Закону України № 2136-IX.

Документи при прийнятті на роботу. За загальним правилом працівник подає паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку за наявності або відомості про трудову діяльність з відповідного державного реєстру, а у передбачених законом випадках також документи про освіту, стан здоров’я, військово-обліковий документ та інші документи.

Військовий облік. Для громадян, які підлягають військовому обліку, роботодавець під час прийняття на роботу перевіряє наявність військово-облікового документа в електронній або паперовій формі. За чинним Порядком № 1487 відповідність відомостей перевіряється на основі електронного військово-облікового документа, сформованого через відповідний державний портал або Дію не раніше ніж за 72 години до дати прийняття на роботу, крім прямо передбачених винятків.

Бронювання військовозобов’язаних. Сам факт працевлаштування не дає автоматичної відстрочки. Бронювання можливе лише для працівників і роботодавців, які відповідають вимогам статті 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 76. Для тих випадків, де застосовується зарплатний критерій, з 1 вересня 2026 року загальна вимога становить три мінімальні заробітні плати, тобто 25 941 грн, а для передбачених постановою № 76 підприємств на прифронтових територіях діє окремий рівень 2,5 мінімальної заробітної плати, тобто 21 618 грн. Постанова № 76 містить винятки для окремих категорій роботодавців та працівників, тому конкретне право на бронювання треба перевіряти за відповідною підставою.

Сумісництво і бронювання. Робота за сумісництвом сама по собі не виключає бронювання. Водночас із 3 липня 2026 року військовозобов’язаний, який працює за сумісництвом на іншому критично важливому підприємстві або в критично важливій установі, враховується у загальній кількості військовозобов’язаних лише за одним місцем роботи, де строк трудових відносин є найбільшим.

Гарантії при працевлаштуванні. Забороняється необґрунтована відмова у прийнятті на роботу та дискримінаційне обмеження трудових прав. На вимогу особи роботодавець зобов’язаний письмово повідомити причину відмови.

Нормативна база: статті 22 і 24 КЗпП України; постанова Кабінету Міністрів України № 1487; стаття 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»; постанова Кабінету Міністрів України № 76.

За статтею 23 КЗпП України трудовий договір може бути:

1. безстроковим, укладеним на невизначений строк;
2. укладеним на визначений строк, погоджений сторонами;
3. укладеним на час виконання певної роботи.

За загальним правилом строковий трудовий договір застосовують, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру роботи, умов її виконання, інтересів працівника або в інших випадках, передбачених законом.

Під час воєнного стану Закон № 2136-IX додатково дозволяє роботодавцю укладати строкові трудові договори з новими працівниками для оперативного залучення людей до роботи, усунення кадрового дефіциту та заміщення тимчасово відсутніх працівників.

Нормативна база: стаття 23 КЗпП України; стаття 2 Закону України № 2136-IX.

Форма трудового договору. У період дії воєнного стану сторони за згодою визначають форму трудового договору. Тобто спеціальна норма Закону № 2136-IX дозволяє домовитися про усну або письмову форму, якщо інше не випливає зі спеціальних вимог до конкретного виду трудових відносин.

Оформлення прийняття. Працівника не можна допустити до роботи без оформлення прийняття наказом або розпорядженням роботодавця та повідомлення уповноваженого державного органу про прийняття працівника у встановленому порядку.

Електронні кадрові документи. Під час воєнного стану сторони можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання та зберігання наказів, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин, а також про будь-який доступний спосіб електронної комунікації, обраний за згодою сторін. Практично доцільно зафіксувати погоджений канал у трудовому договорі, наказі або локальному акті роботодавця.

Контактні дані. Кожна сторона трудового договору повинна забезпечувати можливість комунікації та не пізніше ніж протягом 10 календарних днів повідомляти іншу сторону про зміну адреси, електронної пошти, номера телефону чи інших контактних даних.

Нормативна база: стаття 24 КЗпП України; статті 2 і 7 Закону України № 2136-IX.

Під час воєнного стану умова про випробування при прийнятті на роботу може встановлюватися для будь-якої категорії працівників. Випробування не виникає автоматично: воно має бути погоджене при прийнятті на роботу та зазначене в наказі або розпорядженні.

Якщо спеціальним законом не встановлено інше, загальний строк випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації - шести місяців. Для робітників загальний граничний строк становить один місяць.

Спеціальне правило для оборонно-промислового комплексу. При прийнятті військовозобов’язаних на підприємства, в установи та організації, які належать до визначеної законом категорії критично важливих у сфері оборонно-промислового комплексу, строк випробування не може перевищувати 45 календарних днів. Такі роботодавці мають спеціальне право на період випробування приймати окремих військовозобов’язаних з відсутніми або неналежно оформленими військово-обліковими документами, без перебування на військовому обліку, без уточнення передбачених законом персональних даних або тих, хто перебуває в розшуку за порушення правил військового обліку та мобілізаційного законодавства.

Для цієї спеціальної категорії закон також передбачає можливість бронювання на строк не більш як 45 календарних днів з дня укладення трудового договору і не більше одного разу протягом календарного року. Якщо порушення військового обліку усунуто протягом цього строку, надалі працівника можна бронювати на загальних підставах за наявності відповідних умов.

Нормативна база: статті 26 і 27 КЗпП України; стаття 2 Закону України № 2136-IX; стаття 25 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Строковий трудовий договір. Під час воєнного стану роботодавець може укладати строкові договори з новими працівниками для оперативного залучення людей до роботи, усунення кадрового дефіциту та заміщення працівників, які тимчасово відсутні через евакуацію, відпустку, простій, тимчасову непрацездатність або якщо їх місцезнаходження тимчасово невідоме. Якщо людину приймають для заміщення конкретного тимчасово відсутнього працівника, строк договору доцільно пов’язати з подією, наприклад «до дня фактичного виходу основного працівника на роботу».

Робота одночасно у кількох організаціях. КЗпП дозволяє працівникові укладати трудові договори одночасно з кількома роботодавцями, якщо інше не встановлено законом, колективним договором або угодою сторін. Робота за окремим трудовим договором у вільний від основної роботи час у того самого або іншого роботодавця є сумісництвом. Воно може бути внутрішнім або зовнішнім, а зарплата виплачується за фактично виконану роботу.

Старе загальне обмеження для працівників державного сектору щодо роботи за сумісництвом не більше чотирьох годин на день було скасоване у 2022 році разом із постановою Кабінету Міністрів України № 245. Тому універсального правила «лише 0,5 ставки» або «не більше 4 годин на день» для сумісництва зараз немає. Водночас конкретні обмеження можуть випливати із спеціального закону, колективного договору, угоди сторін, режиму робочого часу або вимог безпеки праці.

Суміщення професій або посад - інша конструкція. Працівник виконує у того самого роботодавця поряд зі своєю основною роботою додаткову роботу за іншою професією або посадою чи обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи і в межах свого робочого часу. Таке суміщення оформлюється наказом роботодавця за погодженням з працівником, а за додаткову роботу встановлюється доплата відповідно до колективного договору та законодавства. Для класичного суміщення за іншою посадою на практиці йдеться про наявність відповідної роботи або вакантної посади у штатному розписі.

Отже, працювати в кількох організаціях можна через окремі трудові договори, зокрема за сумісництвом. Суміщення професій або посад відбувається в межах трудових відносин з одним роботодавцем. Працівник, який уже працює за сумісництвом, за погодженням із цим роботодавцем також може виконувати додаткову роботу за суміщенням, якщо це сумісно з його робочим часом та обов’язками.

Нормативна база: статті 21, 23, 102-1 і 105 КЗпП України; стаття 2 Закону України № 2136-IX; постанова Кабінету Міністрів України № 1306.