вул. 8 Березня, 46/125,
м. Ужгород, 88009
тел.: +38 (0312) 61-96-61
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Михайло Коцюбинський з симпатією написав про ромів

Днями ми відзначили 155 річницю народження (5 (17) вересня 1864 року) видатного українського письменника, революційного демократа, громадського діяча Михайла Коцюбинського.
Із творами українського письменника кінця ХІХ – початку ХХ ст. ( роки життя - 1864 -1913 р.р.) Михайла Коцюбинського ми знайомимося ще в дитинстві. Зі спогадів людей, які були знайомі з ним, довідуємося , що Коцюбинський був шанованою людиною і бажаним гостем чи не в кожній хаті. Він шанобливо розмовляв з усіма людьми як з дорослими, так і з дітьми. З селянами поводився, як рівний з рівними.
Ми розповімо наразі про один, на нашу думку, найкращий твір Михайла Коцюбинського – оповідання «Дорогою ціною».

Думка про написання цього твору «Дорогою ціною» виникла у Михайла Михайловича під час його перебування у Бессарабії, коли з 1892 по 1895 роки він працював на роботах по знищенню філоксери (хвороби виноградної лози). Тоді ж письменник ближче ознайомився з побутом і звичаями ромів.
азвичай роми поселялися на околицях сіл, рідше міст. Герої Коцюбинського – не виняток. Край битого шляху, яким селяни наддунайських сіл їздили у Галац, серед купи верб та поміж очеретами заховався циганський виселок. У ньому було всього-на-всього, три хати, які автор називає курниками. За своїм виглядом ці хатинки були низенькі, криві, зліплені з глини, як ластівчині гнізда.
Тільки в одній жила сім’я: стара циганка (імені не подано, і автор зробив це свідомо, оскільки підкреслює, що у ромів жінка зазнає певної дискримінації), старий Гіца, їхня дочка Маріуца та зять Раду. Сіра шкапа й біла коза - оце й все їхнє господарство. Щоранку жінки запрягали у свою дво колесну гарбу маленьку, худу й облізлу шкапину, забирали з собою полотняні сакви і залазили у збиту зі старих дошок дерев’яну скриню, що слугувала замість васага у гарбі, й вирушали прохати. Вони їздили по сусідніх селах, жебрали, збирали де яєчко, де жменю муки чи кукурудзи, викопували зі смітників брудні й подерті ганчірки і ввечері розкладали все це по своїх місцях. Вечорами на висілку були танці, музики...

Читаючи твір, відчуваємо , що письменник пройнявся довір’ям та співчуттям до ромів: їхній побут, речі, рід занять, звички, традиції описані детально і з великою симпатією.
У 1958 році на кіностудії імені Олександра Довженко, за мотивами цього оповідання, режисером - постановником Марком Донським був знятий художній кінофільм «Дорогою ціною».
Хто ж виконує у кінокартині головні ромські ролі?
Головну роль Старої циганки грає актриса Московського циганського театру «Ромен» Марія Василівна Скворцова. Марія народилася 1888 року в родині Хлєбнікових у кочовому таборі, який прийшов до Москви. З цієї родини вийшли відомі диригенти Хлєбнікови, співачка Зинаїда Олександрівна Давидова, актор й композитор Микола Миколайович Кручинін.
З восьми років дівчинка почала допомагати мамі – співала й танцювала на базарах та бульварах столиці . У 1903 році, коли Мані було п”ятнадцять, сім”я Хлєбнікових перестала кочувати і осіла у селі Всехсвятському, під Москвою. Марію взяли до відомого хору, яким керував знатний московський диригент Федір Соколов, хор тоді працював у ресторані « Біля Яру». Марія лише танцювала, а співати почала тільки у 1922 році, коли їй виповнилося 34 роки. Працювала вона і в інших відомих московських хорах у найкращих московських ресторанах. Диригентами двох з них були Іван Григорович Лебедєв та Єгор Поляков. На той час Марія Василівна була вже не Хлєбніковою, а Скворцовою, за чоловіком. Тільки сімейне життя було не довгим: у люту зиму присів Скворцов на лавицю, задрімав і замерз. Через рік знаний граф, великий любитель циганських пісень запропонував їй руку і серце. Так Марія стала графинею, але прізвище змінювати не стала, залишилася Скворцовою. 1918 року граф вирішив виїхати з Росії, вмовляв дружину поїхати з ним, та вона відмовилася. Граф поїхав, а Марія залишилася у Москві.
З 1931 року графиня Марія Василівна Скворцова працювала в театрі «Ромен». Їй було присвоєно звання заслуженої артистки республіки. Роль Старої циганки була її (1958 р.) останньою роллю… Вона померла 1962 року.
Хочеться згадати ще одного виконавця - актора, який грав роль цигана Раду. Сергій Шишков також актор Московського театру «Ромен». Смаглявий, чорнобривий, чорноокий, він і за кров’ю, і за духом, і зовні був, як то кажуть, найпершим ромом. Прекрасно грав на гітарі, мав чудовий голос, коли танцював, то робив це блискуче, в старовинній манері, благородно, палко. Він був одним із кращих акторів, режисери йому довіряли соціальні ролі, щоправда, не завжди позитивні.
Не можемо не зупинитися на такій деталі фільму – як ромка лікувала пораненого Остапа. Ми бачимо у фільмі, як Стара ромка варить зілля . З чого воно? Це вербові прутики – єдине природне джерело, що містить аспірин. Коли гілочки з дерева трохи побити, потім заварити і прикладати до ран, то вони швидко загоюються. Роми здавна використовували цілющі властивості багатьох рослин. Так режисери доповнили твір Михайла Коцюбинського, внесли ще одну гарну деталь в описання побуту ромів Бесарабії початку 19 століття.
Читаючи це чудове оповідання, відчуваємо, що видатний письменник зацікавився життям, побутом, звичками, традиціями ромів. Герої потрапляють у різні непередбачувані ситуації, де проявляються риси їхніх характерів: волелюбність, довірливість, оптимізм, стремління допомогти людині, яка потрапила у біду. І як добре, що ці якості і в наш час притаманні ромському народу.
Евгенія Навроцька

Виготовлено в рамках проекту «За Ромів – Проти Стереотипів», який профінансовано згідно гранту Чорноморського трасту, проект Німецького Фонду Маршала Сполучених штатів Америки.
Думки, висловлені в даному матеріалі не обов’язково співпадають з позицію Чорноморського трасту чи його партнерів.

Produced within the framework of the project “Pro-Roma Against Stereotypes”, financed via the grant provided by the Black Sea Trust, a Project of the German Marshall Fund of the United States.
Opinions expressed in this publication do not necessarily represent those of the Black Sea Trust or its partners.



 
Висловлюємо щиру подяку за фінансову та організаційну підтримку діяльності нашої організації