вул. 8 Березня, 46/125,
м. Ужгород, 88009
тел.: +38 (0312) 61-96-61
e-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Руйнуємо стереотипи: роми «не мають» власної писемної мови та літератури

Руйнуємо стереотипи:

 роми «не мають» власної писемної мови та літератури

 

 

Розквіт, занепад і новий злет ромської мови та літератури

Мало хто з українців підозрює про існування літературної ромської мови. Майже всі художні образи ромів, знані ще з шкільної парти, відтворені класиками різних народів, але тільки не представниками ромського народу. Згадаймо новелу «Кармен» Проспера Меріме, чи однойменну оперу Бізе, поему Пушкіна “Цыгане”, сюжет якої покладено в основу опери Рахманінова “Алеко”, і твори інших класиків літератури – Сервантеса, Гюго, Жорж Санда, Коцюбинського, Горького, Лєскова, Толстого...

Роми тривалий час підтримували усну народну творчість, яку передавали з уст в уста від батька до сина. З покращенням умов для здобуття загальної середньої освіти в цього знедоленого народу почала формуватись власна інтелігенція.

На зорі

Ромська писемна література на теренах колишнього СРСР заявила про себе тільки наприкінці двадцятих років минулого століття, коли відомий московський професор-славіст М.В.Сергієвський, разом із групою високоосвічених ромів – О.Германо, О.Панковим та іншими на основі російської абетки склали ромську. Незабаром її було затверджено (кодифіковано) Міністерством освіти СРСР. Після цього з’являються ромські друковані букварі як для дітей, так і для дорослих. Починають видаватися ромською мовою книги – переклади російської та зарубіжної класики, технічної, наукової, медичної літератури, твори письменників того часу, методично-педагогічна література тощо. Таких напрямків було сім.

Крім того, виходять два періодичні видання:  всесоюзні ромські газети – “Нэво дром”  та “Романы зоря”, які видавались ромською мовою.

У цей період формується ромська література, стають відомими ромські  письменники, які пізніше стануть її класиками. Це, найперше, Олександр Германо, Іван Ром-Лебедєв, Олександр Панков, Нико Саткевич та інші. Видаються книги оповідань, віршів, п’єс, які ставляться на сцені театру “Ромен”. Тоді ж записуються десятки і сотні фольклорних ромських творів – балади (так звані “билички”), казки, народні пісні – від російських ромів як у столицях (Москва й Ленінград), так і в глибинці Росії. В першу чергу, вони публікувалися в ромських газетах, у збірниках, наукових працях тощо. Проте з’явилося чимало й окремих видань, хоча і невеличким тиражем – книги, брошури, збірники пісень “биличок” та ін.

Подібна робота велася і в Україні. Першим академічним виданням, на яке зараз посилаються всі ромологи, була серйозна праця професора Всеукраїнської Академії наук О.П.Бараннікова “Українські цигани”.

 Це була друга книга грунтовного видання “Цыгане СССР”. Окрім етнографічно-історичного матеріалу, автор уперше подає тут порівняльну характеристику ромських діалектів і виводить поняття “українські роми”. О.Баранніков публікує статистичні дані стосовно ромів в Україні по 28 округах. Цікаво, що за даними перепису 17 грудня 1926 року в цілому в СРСР було 61 229 осіб ромської національності. Проте автор відзначає, що в Україні проживає 13 579 тисяч ромів і українські роми живуть і в Росії, там, де проживають і українці: в Курській губернії – 1 360 чоловік, Воронезькій – 1 642, чимало їх  також на Кубані та Північному Кавказі. Автор детально описує рід занять українських ромів, шляхи їх міграції, осілість і, що найважливіше, подає записані від різних українських ромів “живі” розповіді.

У книзі можна знайти характеристику творів усної народної ромської творчості – пісень, балад, таких як “Про Вайду та Ружу”.

Подаються цікаві фотоматеріали ромських таборів – як осілих, так і кочуючих, окремих осіб, обкладинки періодичних видань тощо. Крім того, тут є і велика бібліографія, посилання на джерела.

Перерваний розквіт

На жаль, усі ці благі починання були перервані у 1938 році одним розчерком пера, коли Йосип Сталін підписав указ про ліквідацію єдиного національного видавництва у Москві й створення відповідних видавництв у національних округах. Такі видавництва, редакційні відділи були створені у Києві (українські), Казані (татарські), Єревані (вірменські), Баку (азербайджанські), Біробіджані (єврейські) та інші. Оскільки у ромів не було своєї республіки або хоча б свого автономного округу (хоча його і намагались створити), то і національне видавництво так і не з’явилося. А вся попередня робота по книговиданню ромської літератури зійшла нанівець, було ліквідовано всю інфраструктуру національного ромського видання. Крім того, процес реформування ромської мови був механічно обірваний, створена ромська граматика виявилася непотрібною та незатребуваною. З кінця 30-х років перестає видаватися будь-яка література ромською мовою.

Друга світова війна та післявоєнний період відкинули на задній план усі питання розвитку ромської мови та літератури. До 1959 року в СРСР не вийшло жодного видання ромською мовою!

В умовах відносної лібералізації культурного життя після смерті Сталіна ромські письменники одержали можливість друкуватися  в основному російською мовою.

Перші публікації ромською були надруковані в 1959 році, коли естонський академік Пауль Аристе публікує казки на діалекті чухни латисько-естонських ромів. Це була перша офіційна публікація творчості ромською мовою після 1938 року. У 1970 році у Молдові виходять вірші інженера-садівника Геордиса Канти, на його рідному діалекті урсари, що головним чином відбивають історичну долю молдовських ромів. 

У 1974 р. Микола Саткевич випустив - знов-таки російською мовою - анталогію ромської поезії "Багаття", куди він включив як вірші поетів 30-х років ( О.Германо, О.Панкова, М.Безлюдского, Н.Дударової, свої твори, а також і вірші післявоєнних поетів И.Мазорэ, Н.Панкова, И.Панченко, К.Рудевича). В останні роки свого життя Саткевич склав російсько-ромський словник і переклав Євангеліє від Іоанна на північноросійський ромський діалект. Микола Саткевич залишив велику бібліографію про ромів, але доля цієї роботи невідома.  В Україні вірші Миколи Саткевича переклав українською Григорій Латник.

Становище змінилося після падіння комунізму. Тепер ромські письменники можуть друкувати свої здобутки по-ромськи. Патерналістичне заохочення і жорсткий  державний контроль кінця 20-30 років, безумовна заборона кінця 30-х  - початку 50-х, бюрократична настороженість 50-80-х перемінилися повною байдужістю. На зміну політичним та ідеологічним –  прийшли проблеми фінансові.

 Відродження

Незважаючи на перешкоди та негативні фактори, ромська мова та література все-таки вижили. І.Ром-Лебедєв, О.Панков, Н.Сатхкевич, К.Рудевич, І.Мазоре, молодий М.Козимиренко і деякі інші ромські поети, прозаїки, драматурги не припиняли своєї літературної роботи. Вони писали ромською мовою, але, як прийнято зараз говорити, “в шухляжу”. Їх твори почали з’являтися у період “хрущовської відлиги”, спочатку в періодичних виданнях. Публікувалися вони у перекладах російською і дуже рідко українською мовами. Подібні процеси почали відбуватися й у країнах центральної Європи, коли з’являються твори угорського філолога Тібора Бартоша, який зібрав, обробив та систематизував ромський фольклор. У Москві було видано його збірку “Никогда не было тебя, Цыгания!”, яка була одною з перших книг про ромів.

Та справжній спалах книговидання ромськомовної літератури стався із здобуттям незалежності колишніх соціалістичних республік. У видавництві “Олімп”, в Москві у 1992 році виходить, мабуть, одне із найкращих видань  Івана Ром-Лебедева , “символа ромської інтелігенції”, за визначення Миколи Сліченка,  повість “Таборная цыганка”.

В 1996 році в Головній спеціалізованій редакції літератури мовами національних меншин України виходить збірник вибраних поезій Т.Г. Шевченко “Думи мої”  ромською та українськими мовами, у перекладі М. Козимиренко. Упорядкував видання і підготував передмову  С. Келар. 

1999 року в Києві з’явилося унікальне видання поеми Олександра Пушкіна “Цигани” ромською, російською, українською та молдовською мовами. У 2000 році Головною спеціалізованою редакцією літератури мовами національних меншин України друкуються збірники Міхи Козимиренка “Циганське сонце” (двома мовами: ромською та українською). Пізніше – видання поетичних рядків ромською мовою творів відомих українських поетів і майстрів поетичного слова різних національностей: Степана Руданського, Івана Франко, Володимира Сосюри, Михайла Емінеску, Степана Келаре, Надії Поляково.

У 2001 році був виданий поетичний збірник, упорядкований Олексієм Данилкіним - “Легенди циганської ночі”. У видавництві “Мапа” виходить у світ поетичний переклад фольклору ромів “Легенди циганських кочівель” Григорія Латника.

До речі, у цьому ж році в Ризі (Латвія) було видано поетичну збірку класика ромської літератури Карла Рудевича “Bimbarus”, оформлену його власними ілюстраціями, та його ж книгу віршів для дітей “Romengu baronos” із прекрасними малюнками автора. 

Наступного року з’являється ще ряд чудових видань ромською мовою, серед яких повість Іліє Мазоре “Чари циганської троянди”. Автор у своєрідній казковій манері розповідає дотепні історії з життя Гани і Чанди, подає й політичну сатиру – через образ Жуніяра. Порадував вихід у Переяславі-Хмельницькому унікальної повісті Володимира Бамбули “Циганська доля – що вітер у полі”, присвяченої ромам, жертвам голодомору 1932-33 років, сталінських репресій. Твір написаний українською, у 2009 році автор, завершивши роботу над другою частиною повісті «Не рідні діти світу».

Плідно попрацював у 2002 році й Михайло Козимиренко, видавши поетичну збірку для дітей “Коли виростеш ти, сину, все пізнаєш неодмінно” та свої найкращі поезії останніх років під назвою “Я – ром” українською мовою. Це хрестоматійні твори, філософські роздуми, які можуть вивчатися в школах та на філологічних факультетах вузів. Особливо хочеться наголосити про переклад Михайлом Козимиренко найкращого твору на ромську тематику – поеми  Ліни Костенко «Циганська Муза». Для ознайомлення широкому загалу читачів твір друкувався паралельно українською та ромською мовами у Всеукраїнському двотижневику газеті «Романі Яг» у кількох номерах у 2003 році.

2003 року в Києві вийшов прекрасний збірник поезій Ніко Саткевича “Циганські шляхи”, класика ромської літератури, який вільно писав ромською та російською мовами (переклад українською Г.Латника).

 В 2002 році в  Закарпатті для популяризації ромської мови  видається «Українсько -ромський розмовник », підготовлений А.Адамом, Є. Навроцькою. Передмову до нього написав професор УжНУ, доктор філологічних наук Петро Лизанець.

Образно й інтуїтивно на релігійно-щиросердечні мотиви пише по-ромськи українська жінка з Донецька, Олена Марчук, що у досконалості засвоїла ромську мову. В основі її поезії два конфронтуючих символи: життя з Богом і життя зі світом.

 В даний час пише класичні вірші на християнські теми молодий український ром, поет і християнин-місіонер з Марефи Харківської області Микола Бурлуцький. Глибокий знавець свого ромського діалекту "сервів" він усе-таки більше використовує у своїй поезії північно-російський ромський діалект.

На жаль, усі книги, про які йшлося вище, вийшли дуже маленьким тиражем (500-1000 примірників), яких не достатньо навіть для бібліотек України, не кажучи вже про приватні книгозібрання. Сподіваємось, що хоч деякі з цих унікальних видань будуть перевидані.

Таким чином, ромська мова і література менш як за одне сторіччя встигла зазнати розквіту, занепаду і нового злету. Ясно одне: з’явившись, вийшовши “на люди” у писемному вигляді, вона не стояла на місці, а розвивалася і йшла вперед, незважаючи на штучні перепони та перешкоди. Поява нових творів ромських авторів мовою батьків та дідів, а також українською, російською, молдовською й іншими, видання цих романів, повістей, оповідань, поезій у різних видавництвах (до речі, ми звузили рамки, свідомо не торкаючись творчості ромських авторів “далекого зарубіжжя”)!!!! свідчить про величезний потенціал української ромської літератури.

У подальших публікаціях ми спробуємо розповісти про деякі книги ромських авторів, як з України, так і закордону, які видавалися у свій час і які були нам доступними.

Євгенія Навроцька

 

Виготовлено в рамках проекту «За Ромів – Проти Стереотипів», який профінансовано згідно гранту Чорноморського трасту, проект Німецького Фонду Маршала Сполучених штатів Америки.

Думки, висловлені в даному матеріалі не обов’язково співпадають з позицію Чорноморського трасту чи його партнерів.

 

Produced within the framework of the project “Pro-Roma Against Stereotypes”, financed via the grant provided by the Black Sea Trust, a Project of the German Marshall Fund of the United States.

Opinions expressed in this publication do not necessarily represent those of the Black Sea Trust or its partners.

 

 

 

 

 



 
Висловлюємо щиру подяку за фінансову та організаційну підтримку діяльності нашої організації